Валентин ПОЛТАВЕЦЬ: "У Запоріжжі мене шанували всі, крім тренера"
(газ. "Український футбол", 15 июля)

       Востаннє "Дніпро" забивав "Динамо" м`ячі на рідному стадіоні п`ять років тому - ще за часів німецького тренера Бернда Штанге. 476 хвилин зберігали в Дніпропетровську свої ворота недоторканими кияни. І ось, нарешті, новобранцеві "Дніпра" Валентинові Полтавцю поталанило порушити цю сумну традицію. Як з`ясувалося пізніше, гол новачка дніпрян став найпершим у ювілейному чемпіонаті країни. Після прем`єри Полтавець охоче поділився враженнями.

       - Валентине, як вважаєш, гра вдалася?
       - Нам дуже поталанило. "Швидкий" гол вніс корективи, додав упевненості. Пізніше також мали принаймні двоє стовідсоткових моментів. Гадаю, киянам не пішло на користь те, що вони зуміли швидко відігратися. Заспокоївшись, "Динамо" подовгу розігрувало м`яч, знижуючи темп гри. Але ще раз переконався, що чемпіон - то справжня "Динамо-машина". І після вилучення Зубкова стало набагато важче грати, хоча в цьому був і позитивний момент. Хлопці зуміли мобілізуватись і викладатися навіть не на сто відсотків своїх можливостей - на всі двісті! Шкодую, що зазнав безглуздої травми.
       - Якою була настанова на гру?
       - Нас, насамперед, заспокоїли. Наголосили, що не треба боятися киян, вони такі ж футболісти, як і ми. Я мав завдання курсувати по всьому фронту атаки - з лівого флангу на правий і не давати гостям змоги розігратися. Особливо - двом опорним хавам. Звичайно, допомагати в нападі Олегові Грицаю.
       - У перерві щось у тактичному плані було змінено?
       - У другому таймі повинні були надійно діяти в обороні. В атаку йти лише за сприятливих нагод. Що ми й робили.
       - Ти забив м‘яч, який став найпершим у ювілейному чемпіонаті. Пригадай його.
       - Я рушив у центральну зону, між оборонцями виникло "вікно". Здається, Грицай віддав мені м`яч, і я вийшов сам на сам з голкіпером. Помітивши, що воротар опустився на одне коліно, ударив у нижній кут. Поцілив - от і все.
       - Ти вже уклав з "Дніпром" контракт?
       - Так. Його термін - один рік. Гадаю, потім продовжу кар‘єру в "Дніпрі".
       - За "Металургом" не шкодуєш?
       - Там я сформувався як гравець, мене нібито шанували, та не склалися стосунки з головним тренером команди. Та й обстановка, що склалась у команді в останні роки, не сприяла поліпшенню й досягненню високих спортивних результатів.
       - Наступна зустріч - у Запоріжжі. Як зустріне тебе місцевий уболівальник, здогадуєшся?
       - Гадаю, що справжні запорізькі симпатики футболу мене розуміють. Зараз моя команда - "Дніпро", тож буду робити все, щоб вона якомога частіше перемагала. У Запоріжжі - також.