Катерина ╡ванова
(Ки©в, Укра©на)

В ЁсторЁ© вЁтчизняно© медицини велику роль вЁдЁграла ки©вська школа терапевтЁв, що сформувалася на базЁ кафедр внутрЁшнЁх хвороб Ки©вського унЁверситету та набула дальшого розвитку на кафедрах терапЁ© Ки©вського медичного Ёнституту. КафедрЁ факультетсько© терапЁ©, яка в 1994 р. вЁдзначила сво╨ 150-рЁччя, належить одне з провЁдних мЁсць у формуваннЁ ки©всько©, а згодом Ё укра©нсько© школи терапевтЁв.
Першим завЁдуючим кафедрою був професор ФедЁр Степанович ЦицурЁн, який керував нею з 1844 по 1857 р. ВЁн був прекрасним дЁагностом Ё цЁлителем, а його лекцЁ© користувались великою популярнЁстю у студентЁв та лЁкарЁв. НауковЁ погляди Ф.С.ЦицурЁна склались пЁд впливом Ёдей М.Я.Мудрова та М.╡.Пирогова.
З 1857 по 1864 р. кафедрою керував професор СергЁй Петрович Алфер'╨в. На кафедру вЁн прийшов зрЁлим клЁнЁцистом, вже маючи досвЁд завЁдування кафедрою госпЁтально© терапЁ©. Це був освЁчений лЁкар, прекрасний дЁагност, авторитетний професор.
У 1864 р. С.П.Алфер'╨в передав кафедру професору Федору Федоровичу МерЁнгу, який одержав прекрасну освЁту в НЁмеччинЁ, був блискучим лЁкарем, дЁагностом Ё лектором, автором "Курсу клЁнЁчних лекцЁй". Ф.Ф.МерЁнг порушив питання про необхЁднЁсть заснування асистентури при кафедрЁ, проводив засЁдання, на яких читались епЁкризи ЁсторЁй хвороб з наступним обговоренням ©х, що значно пЁдвищило ефективнЁсть клЁнЁчно© пЁдготовки студентЁв. ЦЁ засЁдання стали основою для створення в 1881 р. клЁнЁчного товариства студентЁв-медикЁв (у майбутньому ≈ наукового студентського товариства).
У 1886 р. кафедру очолив учень Г.А.Захар'©на В.В.Чирков, який перенЁс у клЁнЁку погляди й методи вчителя, що позитивно позначилось на подальшому розвитку кафедри. В.В.Чирков прекрасно проводив огляд хворого Ё аналЁз ЁсторЁ© хвороби на лекцЁ©, його з Ёнтересом слухали студенти. Однак вЁн був перш за все практиком Ё мало цЁкавився науковою медициною.
У 1904 р. за наполяганням медичного факультету на кафедру було переведено професора Василя Парменович Образцова, який уже мав славу видатного клЁнЁциста-терапевта. ВЁн був автором оригЁнальних праць Ё творцем методично© глибоко© ковзно© пальпацЁ© органЁв черевно© порожнини, що поставило його Ём'я в один ряд з Ёншими творцями методЁв безпосереднього обстеження хворого ≈ Ауенбруггером и Лаеннеком. З Ём'ям В.П.Образцова пов'язаний подальший розвиток кафедри Ё формування ки©всько© терапевтично© школи, яка набула визнання на I ВсеросЁйському з'©здЁ терапевтЁв у 1909 р., де В.П.Образцов Ё М.Д.Стражеско зробили доповЁдь "До симптоматологЁ© та дЁагностики тромбозу вЁнцевих артерЁй серця". Учень С.П.БоткЁна проф. В.М.СиротинЁн, головуючи на заключному засЁданнЁ з'©зду Ё пЁдбиваючи його пЁдсумки, пЁдкреслив, що учасники з'©зду присутнЁ при народженнЁ ново© школи терапевтЁв, причому "пальма першостЁ належить Ки╨ву, далЁ йдуть Петербург Ё Москва".
Заслуга В.П.Образцова Ё М.Д.Стражеска поляга╨ в тому, що вони вперше в свЁтЁ здЁйснили глибокий аналЁз клЁнЁчно© картини тромбозу вЁнцевих артерЁй серця, подали вичерпний опис симптомЁв хвороби, визначили принципи дЁагностики й заклали основи подальшого вивчення цЁ╨© важливо© науково-практично© проблеми. В.П.Образцов надавав великого значення аускультацЁ© серця безпосередньо вухом, що дозволяло йому вислухувати нормальний третЁй тон серця. В.П.Образцов був одним з найвидатнЁших гастроентерологЁв свого часу, по сутЁ, його можна вважати першим клЁнЁцистом у цЁй галузЁ медицини.
В.П.Образцов згуртував довкола себе талановитих учнЁв, в майбутньому ≈ визначних учених Ё клЁнЁцистЁв. Серед них М.Д.Стражеско, М.М.ГубергрЁц, Ф.А.УдЁнцев, Б.╡.Трусевич, К.М.Руткевич, Г.Р.РубЁнштейн та Ён. Помер вЁн у 1920 р. в Ки╨вЁ. Лише в 1994 р. на його могилЁ на Лук'янЁвському кладовищЁ коштом Терапевтичного товариства встановлено пам'ятник. У 1918≈1920 рр. кафедрою завЁдував проф. Р.Ф.Вербицький, а потЁм доцент О.К.ЗЁверт, який описав уроджену аномалЁю, вЁдому як трЁада ЗЁверта≈Картагенера.
У 1921 р. кафедру очолив професор, в подальшому ≈ академЁк ВУАН ФеофЁл Гаврилович Яновський ≈ блискучий клЁнЁцист, учений Ё чудова людина, справжнЁй лЁкар-гуманЁст, який мав величезний практичний досвЁд лЁкувально© та педагогЁчно© роботи. ПрихЁд Ф.Г.Яновського на кафедру пожвавив роботу клЁнЁки, що протягом останнЁх трьох рокЁв, пЁсля залишення ©© В.П.Образцовим (Ё в зв'язку Ёз складною полЁтичною обстановкою тих рокЁв у Ки╨вЁ), занепала. Ф.Г.Яновський був одним з органЁзаторЁв Ки©вського Ёнституту туберкульозу, що носить його Ём'я, багато зробив для розвитку санаторно-курортно© справи, зокрема для використання клЁматичних факторЁв у лЁкуваннЁ хворих на туберкульоз. Ним написана монографЁя "Туберкульоз легенЁв" (видавалась тричЁ: в 1923, 1924 та 1931 рр.).
Ф.Г.Яновський вЁдомий також як визначний нефролог. У 1927 р. вийшла його монографЁя "ДЁагностика захворювань нирок у зв'язку з ©хньою патологЁ╨ю", що зберегла певну наукову цЁннЁсть Ё в нашЁ днЁ. У 1928 р. вЁн зробив свою останню програмну доповЁдь на Х Всесоюзному з'©здЁ терапевтЁв "СифЁлЁс нирок". Чимало цЁнного внесли в нефрологЁю учнЁ Ф.Г.Яновського В.Х.Василенко, А.Х.Каковський, А.М.Зюков, Б.С.Шкляр.
ПЁсля смертЁ Ф.Г.Яновського протягом 1928≈1930 рр. кафедрою керував його учень АнатолЁй МатвЁйович Зюков ≈ ЁнтелЁгентна Ё доброзичлива людина, прекрасний педагог Ё лектор, видатний ЁнфекцЁонЁст.
З 1932 р. кафедру очолю╨ професор Микола Дмитрович Стражеско, на той час уже всесвЁтньо вЁдомий учений. Незабаром його було призначено директором заснованого ним Укра©нського Ёнституту клЁнЁчно© медицини. Згодом М.Д.Стражеско ≈ академЁк АН СРСР, АН УРСР та АМН СРСР.
ТридцятЁ роки були роками розквЁту науково© дЁяльностЁ М.Д.Стражеска. Навколо нього збира╨ться велика група спЁвробЁтникЁв, багато з них стали вЁдомими вченими. Провадилась Ёнтенсивна багатопланова наукова робота. Центральною в цей час була проблема недостатностЁ кровообЁгу. На XII Всесоюзному з'©здЁ терапевтЁв у 1935 р. М.Д.Стражеско Ё В.Х.Василенко запропонували класифЁкацЁю хронЁчно© недостатностЁ кровообЁгу, яка в кра©нах СНД використову╨ться Ё нинЁ. Автори видЁлили три стадЁ© хронЁчно© недостатностЁ кровообЁгу. Третя, дистрофЁчна, стадЁя (вЁдповЁда╨ термЁну "cachexia cordis" старих клЁнЁцистЁв), одержала наукове обгрунтування. В клЁнЁцЁ було всебЁчно вивчено питання про патогенез набрякЁв, у тому числЁ й термЁнальних.
Особливе мЁсце в науковЁй спадщинЁ М.Д.Стражеска посЁда╨ його концепцЁя ревматизму, викладена в монографЁ© "Про ревматизм", що набула широкого вЁдгуку в науковому свЁтЁ, хоча не всЁ висловлювання автора знайшли в наступному визнання.
Серед Ёнших проблем, що привертали увагу М.Д.Стражеска, були гЁпертонЁчна хвороба, питання геронтологЁ©, хвороби печЁнки, захворювання черевно© порожнини, виразкова хвороба. Кафедра в тЁ роки брала найактивнЁшу участь в рЁзних конференцЁях: з алергЁ© (Ки©в, 1935), з недостатностЁ кровообЁгу (Ки©в, 1936), з шоку Ё колапсу (Ки©в, 1937), з гЁпертонЁчно© хвороби (Ки©в, 1939), а також в роботЁ з'©здЁв терапевтЁв Укра©ни (1936, 1941).
ПЁсля смертЁ М.Д.Стражеска в 1952 р. керЁвництво кафедрою було покладено на його учня професора Олександра Абрамовича Айзенберга ≈ досвЁдченого клЁнЁциста, науковця й педагога, прекрасну людину, яка користувалася повагою та любов'ю спЁвробЁтникЁв. На кафедрЁ продовжувалась розробка тЁ╨© само© тематики (сепсис Ё ревматизм, ендокардит, фЁзЁологЁя та патологЁя серцево-судинно© системи, киснева недостатнЁсть, оксигенотерапЁя).
У 1958 р. завЁдування кафедрою доруча╨ться учню Ф.Г.Яновського академЁку АН УРСР та АМН СРСР професору Вадиму Миколайовичу ╡ванову, видатному клЁнЁцисту, вченому, прекрасному органЁзатору. Велике значення мали працЁ з фЁзЁологЁ© травлення, в яких детально вивчено стан секреторно© та рухово© функцЁй шлунка й дванадцятипало© кишки у здорових людей Ё хворих на гастрит, виразкову хворобу та Ён., патогенез основних симптомЁв при захворюваннях шлунка ("клонЁкотонус" при болях, гетерохЁлЁя, пойкЁлохЁлЁя, несправжня ахЁлЁя, закидання дуоденального вмЁсту в шлунок, синдром ацидизму), вплив рЁзноманЁтних харчових продуктЁв на органи травлення та Ён.
╡де© В.М.╡ванова були розвинутЁ через багато рокЁв, коли з'явився Ёнтерес до проблеми хронобЁологЁ© Ё хронопатологЁ©, рефлюкс-гастритЁв та рефлюкс-езофагЁтЁв.
В.М.╡ванова завжди цЁкавила онкологЁя. В 1948 р. вЁн виступив на VI з'©здЁ терапевтЁв Укра©ни з програмною доповЁддю "Про дЁагностику та клЁнЁку раку шлунка■, а запропонована ним класифЁкацЁя цього захворювання ввЁйшла в резолюцЁю з'©зду. ВЁн запропонував також просту й зручну для практичного застосування класифЁкацЁю раку легенЁ, видЁляючи раннЁ та пЁзнЁ форми захворювання. ФундаментальнЁ роботи В.М.╡ванова, присвяченЁ томофлюорографЁ© легень, вЁдзначенЁ Державною премЁ╨ю СРСР, набули загального визнання.
ПЁсля смертЁ В.М.╡ванова в 1962 р. керЁвництво кафедрою доруча╨ться його учню ≈професору Г.Й.Бурчинському. Основна наукова тематика кафедри ≈ гастроентерологЁя Ё, перш за все, виразкова хвороба (етЁологЁя, патогенез, порушення нейрогуморально© та нейроендокринно© регуляцЁ©, розлад бЁлкового, амЁнокислотного, вЁтамЁнного, електролЁтного обмЁну, функцЁональний стан рЁзних органЁв Ё систем, принципи патогенетично© терапЁ© та Ён.). Результати дослЁджень викладенЁ в статтях, збЁрниках, монографЁях. За редакцЁ╨ю Г.Й.Бурчинського видано пЁдручник "ВнутрЁшнЁ хвороби" трьома виданнями (1977, 1981, 1987) та посЁбник "КлЁнЁчна гастроентерологЁя" (1979).
Г.Й.Бурчинський був високоосвЁченою, ЁнтелЁгентною, делЁкатною людиною, прекрасним клЁнЁцистом Ё блискучим лектором. Його дуже любили студенти, хворЁ та всЁ спЁвробЁтники.
З 1986 р. кафедрою завЁду╨ професор В.Г.ПередерЁй. Продовжу╨ться Ёнтенсивна наукова робота, в основному присвячена гастроентерологЁ©. ЗдЁйснюються прЁоритетнЁ дослЁдження: вивчення мЁсцевого ЁмунЁтету при захворюваннях шлунка й кишок, ЁмунологЁчних змЁн при хронЁчних захворюваннях паренхЁми печЁнки; вплив Ёнкорпорованих радЁонуклЁдЁв та солей важких металЁв на Ёмунний статус здорових Ё хворих на виразкову хворобу, хронЁчний гепатит Ё цироз печЁнки; роль Helicobacter pylori у виникненнЁ та хронЁзацЁ© виразково© хвороби; розробка й апробацЁя нових методЁв лЁкування (в тому числЁ й немедикаментозних ≈ МРТ) та Ён.
Отже, кафедрЁ факультетсько© терапЁ©, безперечно, ╨ чим пишатися. Кафедра Ё сьогоднЁ зберЁга╨ великий науковий потенцЁал, ма╨ прекрасних клЁнЁцистЁв Ё педагогЁв, примножу╨ славнЁ традицЁ© та, незважаючи на надзвичайнЁ труднощЁ, властивЁ нашому часу, плека╨ надЁю на краще майбутн╨.